Їжовик гребінчастий (левова грива): вирощування на колодах і блоках

Їжовик гребінчастий (Hericium erinaceus), відомий також як левова грива, — дереворуйнівний гриб листяних лісів, плодове тіло якого складається з білих звисаючих шипів замість пластинок. В Україні він рідкісний і перебуває під охороною, тому вирощування з культури — законний і безпечний для природи спосіб мати цей гриб. Розповідаємо, як вирощувати їжовик гребінчастий на колодах і на блоках із тирси, які умови для нього критичні і коли збирати врожай.

Охоронний статус в Україні

Їжовик гребінчастий входить до переліку видів грибів, що заносяться до Червоної книги України; чинні переліки затверджено наказом Міндовкілля від 15 лютого 2021 року № 111. Українські мікологи відносять його до рідкісних видів: знахідки відомі з Карпат, Криму, Полісся та Лісостепу, а у 2021 році вид уперше зареєстрували в степовій зоні — в Одесі (Ткаченко, Придюк, «Український ботанічний журнал»). Росте він переважно на ослаблених і пошкоджених старих листяних деревах.

Закон України «Про Червону книгу України» забороняє збирати види, занесені до неї, без спеціального дозволу. Так само не варто брати з природи шматки дикого гриба, щоб отримати власну культуру. Вирощування з лабораторного штаму не зачіпає дикі популяції і дає стабільний результат, бо штам уже відібраний за врожайністю.

Чим їжовик відрізняється від інших культивованих грибів

Їжовик вирощують тими самими методами, що й інші ксилотрофи, але кілька його особливостей варто врахувати заздалегідь:

• Субстрат. На відміну від гливи, їжовик погано конкурує з пліснявою на пастеризованій соломі, тому для нього використовують деревину або стерилізовану збагачену тирсу.
• Міцелій. Він тонкий, малопомітний, і оброслий субстрат виглядає менш білим, ніж у гливи чи шиїтаке.
• Форма плодоношення. З одного отвору зазвичай виростає одне велике плодове тіло, а не друза з десятків грибів.
• Чутливість до повітря. Їжовик сильніше за більшість культур реагує на надлишок CO₂ і пересихання: обидва фактори одразу змінюють форму і колір гриба.

Вирощування на колодах

Яка деревина підходить

Їжовик росте лише на деревині листяних порід. Найнадійніші — дуб, бук і клен; придатні також в'яз, тополя й осика, але м'якша деревина швидше розкладається, і колода плодоносить менше років. Хвойні породи не підходять. Порівняння порід для різних грибів зібрано в статті яке дерево підходить для яких грибів.

Коли заготовляти і засівати

Колоди заготовляють зі здорових дерев у період спокою — від листопаду до початку весни, до розпускання бруньок. Свіжозрубаній деревині дають відлежатися щонайменше 2 тижні, щоб знизився вміст захисних речовин, але засівають не пізніше ніж через 1–2 місяці після рубки, поки деревина не втратила вологу. Засів проводять поза періодами морозів — найчастіше навесні.

Засів чопиками

• Колоди діаметром 15–25 см і завдовжки до 1 м або короткі чурбаки 30–50 см.
• Отвори під діаметр чопика — через 10–15 см уздовж ряду, ряди в шаховому порядку. Щільніший засів прискорює обростання і, відповідно, перший урожай.
• Чопики з міцелієм їжовика гребінчастого забивають урівень із корою і запечатують воском.
• Колоди для їжовика часто вкопують вертикально приблизно на третину довжини: так деревина довше тримає вологу.
• Місце — тінь або напівтінь, захищене від вітру. У посушливі періоди колоди поливають.

Обростання колоди триває від 6 до 18 місяців, тому перших плодових тіл зазвичай чекають через 1–2 роки після засіву. Плодоносить їжовик здебільшого наприкінці літа й восени. У перший рік колоди не повинні ні пересихати на сонці, ні стояти в калюжі; ознакою успішного обростання є білі плями та прожилки міцелію на торцях колоди. Для коротких чурбаків замість чопиків можна використати зерновий міцелій їжовика: його насипають шаром між торцями складених один на одного чурбаків («тотем») і обгортають конструкцію плівкою на час обростання.

Вирощування на блоках із тирси

Субстрат

Класичний субстрат для їжовика — тирса твердих листяних порід із добавкою пшеничних висівок, зазвичай 10–20 % від маси; у деяких рецептурах додають близько 1 % крейди (CaCO₃). Вологість субстрату доводять приблизно до 60 %. Висівки роблять суміш поживною не лише для їжовика, а й для плісняви, тож такий субстрат обов'язково стерилізують під тиском, а засівають після охолодження в чистих умовах.

Стерилізацію проводять при 121 °C. Щільна тирса прогрівається повільно, тому для пакетів масою 1–3 кг зазвичай потрібно щонайменше 2 години витримки. Засівають блоки, коли субстрат охолонув до кімнатної температури, з нормою внесення зернового міцелію орієнтовно 5–10 % від маси вологого субстрату, і закривають пакети з фільтром, через який блок дихає.

Інкубація

Засіяні блоки тримають при 22–25 °C у темряві або слабкому освітленні. Обростання займає орієнтовно 2–4 тижні залежно від розміру блока і норми внесення. Міцелій їжовика тонкий і не такий щільно-білий, як у гливи, — це нормально для виду.

Плодоношення

Їжовик плодоносить із невеликого отвору: на оброслому блоці роблять один-два надрізи завдовжки 2–3 см. Далі вирішальними є три фактори: нижча температура, висока вологість і інтенсивний повітрообмін.

За нестачі свіжого повітря їжовик утворює розгалужені, коралоподібні форми з короткими шипами або витягнуті вирости замість компактного «помпона». Сухе повітря спричиняє пожовтіння і побуріння шипів, а пряме обприскування плодового тіла — бурі плями, тому зволожують повітря і стінки камери. Перші зачатки зазвичай з'являються через 1–2 тижні після надрізу, ще через 1–2 тижні гриб готовий до збору. Блок дає 2–3 хвилі. Найпростіший старт — готовий блок їжовика, який уже пройшов стерильний етап.

Типові проблеми на блоках

• Зачатки не з'являються. Найчастіше в приміщенні затепло, повітря сухе або на пакеті немає надрізу. Знизьте температуру до 16–20 °C і підвищте вологість.
• Гриб росте всередині пакета. Зачатки в складці плівки — ознака того, що блок готовий до плодоношення. Зробіть надріз саме в цьому місці.
• Коралоподібна форма, короткі шипи. Надлишок CO₂: посильте провітрювання.
• Жовті або бурі шипи. Сухе повітря, пряме обприскування або перестиглість.
• Зелені чи чорні плями на субстраті. Контамінація через недостатню стерилізацію чи засів у нечистих умовах. Такий блок ізолюють і утилізують закритим.

Коли збирати врожай

Їжовик збирають, коли плодове тіло щільне, сніжно-біле, а шипи помітно видовжилися, але ще не почали жовтіти. Перестиглий гриб набуває жовтуватого або персикового відтінку, під ним з'являється білий наліт спор, а смак стає кислуватим і гіркуватим. Зрізайте гриб ножем біля основи, не відриваючи шматків субстрату. Шипи крихкі, тому складайте врожай в один шар. У холодильнику, у паперовому пакеті, свіжий їжовик зберігається кілька днів.

Що відомо про вплив на здоров'я

Інтерес до їжовика пов'язаний передусім із двома групами сполук: гериценонами, виявленими в плодових тілах, і еринацинами, що містяться переважно в міцелії. Рівень доказів для них різний:

• In vitro та на тваринах: ці сполуки вивчають як стимулятори синтезу фактора росту нервів (NGF). Результати лабораторних досліджень не можна напряму переносити на людину.
• Невеликі клінічні дослідження: у подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні Mori та співавторів (2009) 30 японців віком 50–80 років із легким когнітивним порушенням 16 тижнів приймали таблетки з порошку їжовика або плацебо. У групі їжовика бали за шкалою когнітивних функцій були вищими, але через 4 тижні після припинення приймання показники знову знизилися. Вибірка мала, а результати інших невеликих досліджень неоднозначні.

Часті питання