Як виростити гриби на пнях і колодах чопиками: покрокова інструкція

Вирощування грибів на колодах і пнях дає змогу кілька років поспіль збирати гливу, шиітаке чи опеньки у власному саду без теплиці та субстратних блоків. Для цього чопики міцелію (дерев’яні палички, оброслі грибницею) забивають у просвердлені отвори у свіжій деревині й запечатують воском. Нижче — покрокова інструкція з параметрами, звіреними з посібниками університетських аграрних служб і європейських виробників міцелію.

Що таке чопики з міцелієм

Чопик — це невеликий циліндр із листяної деревини, зазвичай із поздовжніми рифленнями, який у стерильних умовах засіяли міцелієм потрібного гриба. Коли грибниця повністю обростає чопик, його забивають в отвір у колоді. Міцелій переходить у деревину, поступово освоює її і після повного обростання починає плодоносити.

Головна перевага міцелію на чопиках — простота: знадобляться лише дриль, свердло й молоток. Порівняно з тирсовим міцелієм вихід грибниці з чопика в деревину може тривати трохи довше, зате чопики зручні для невеликих обсягів і менше пересихають під час роботи.

Отримавши чопики, огляньте їх: поверхня має бути вкрита білою грибницею, без зелених, чорних чи рожевих плям. У шиітаке з часом з’являються коричневі ділянки — це природне потемніння міцелію, а не пліснява. До засіву тримайте пакет закритим у холодильнику і використайте якомога швидше. Не залишайте чопики на сонці чи в нагрітому автомобілі: перегрів — одна з частих причин, чому міцелій не приживається.

Які гриби вирощують на колодах і пнях

• Глива звичайна (у побуті — вешенка) — найшвидший і найневибагливіший варіант для першого досвіду.
• Шиітаке — класична культура для дубових і грабових колод.
• Опеньок літній і опеньок зимовий — добре почуваються на м’якій листяній деревині та пнях.
• Намеко — любить вологу, колоди часто частково прикопують.
• Їжовик гребінчастий і рейші — повільніші, потребують твердої деревини й терпіння.

Кожен вид має свої улюблені породи: шиітаке погано росте на тополі, а глива, навпаки, швидко освоює її. Докладна таблиця відповідностей — у статті яке дерево підходить для яких грибів. Підібрати вид під вашу деревину можна в каталозі чопиків міцелію.

Крок 1. Вибір деревини

Підходить лише деревина живих здорових дерев. Сухостій, дрова і колоди, що пролежали на сонці кілька місяців, не годяться: у них бракує вологи, і їх уже заселили конкурентні гриби.

• Порода — листяна. Дуб, граб і бук — для шиітаке; тополя, осика, верба, береза — для гливи й опеньків. Хвойні породи для більшості культур непридатні.
• Діаметр — 10–20 см. Для шиітаке оптимально 10–15 см: у такій колоді найбільше заболоні (світлого зовнішнього шару деревини, який і освоює міцелій). Колоди тонші за 7–8 см швидко пересихають. Для гливи та опеньків, чутливіших до пересихання, краще брати товщі — 15–25 см.
• Довжина — близько 1 м (90–110 см): таку колоду зручно переносити й замочувати.
• Кора — ціла, щільно прилягає, без відшарувань, глибоких подряпин і слідів чужих грибів.

Краще брати молоді дерева, що швидко росли: у них ширша заболонь, а отже більше поживи для грибниці.

Крок 2. Коли рубати і скільки чекати до засіву

Найкращий час для рубки — період спокою: від опадання листя до набрякання бруньок. В Україні це приблизно листопад–березень, залежно від регіону. У цей час кора найщільніше тримається на стовбурі. Якщо рубати після розпускання бруньок, кора частіше відшаровується, особливо в бука і клена.

Між рубкою і засівом більшість посібників радить витримати від 2 до 6 тижнів. Фахівці Корнелльського університету допускають і засів одразу після рубки, наголошуючи, що чим менше днів минуло, тим вища продуктивність колоди. Деревину, зрізану понад 2–3 місяці тому, використовувати ризиковано. До засіву зберігайте колоди в тіні, на підкладках над землею, захищеними від вітру.

Засівати найзручніше навесні — коли минули сильні морози і колоди не промерзлі, тобто орієнтовно з кінця березня до травня. Міцелій найактивніше росте за 15–25 °C, тож весняний засів дає йому цілий теплий сезон на обростання. Осінній засів можливий, але взимку обростання майже зупиняється.

Що знадобиться

• чопики міцелію (кількість — у таблиці нижче);
• дриль або шуруповерт із високими обертами;
• свердло під діаметр чопика з обмежувачем глибини;
• молоток або гумова киянка;
• харчовий віск: парафін, сирний, бджолиний або соєвий;
• електрична плитка з терморегулятором і стара каструля;
• пензлик або ватні тампони для нанесення воску;
• алюмінієві бирки й цвяхи для маркування.

Крок 3. Свердління: діаметр, глибина, схема «ромбом»

Діаметр свердла має відповідати діаметру чопика — найчастіше це 8 мм (в американських посібниках — 5/16 дюйма, тобто 8–8,5 мм). Глибина отвору — на кілька міліметрів більша за довжину чопика, щоб він увійшов повністю. Для шкантів Grybosad (8 × 35 мм) підходить свердло 8,5 мм і глибина отвору близько 40 мм; для коротших чопиків завдовжки 25 мм посібники радять глибину 25–30 мм. Якщо чопик після забивання стирчить над корою, отвір замілкий.

Отвори розташовують у шаховому порядку, або «ромбом»:

1. Просвердліть перший ряд уздовж колоди з кроком 10–15 см, відступивши кілька сантиметрів від торців.
2. Поверніть колоду так, щоб наступний ряд пройшов на 5–8 см по колу від першого, і зсуньте отвори на половину кроку.
3. Продовжуйте, доки не повернетеся до першого ряду.

Орієнтир із посібника Університету Нью-Гемпширу: приблизно один ряд на кожні 2,5 см діаметра колоди. Свердліть і заповнюйте отвори в межах одного робочого підходу, краще — по одній колоді: відкриті отвори пересихають і стають воротами для спор інших грибів.

Скільки чопиків на одну колоду

Це орієнтовні значення. Більша кількість чопиків не шкодить і, як правило, прискорює обростання, тому на дорогу тверду деревину (дуб, бук) їх не варто економити.

Крок 4. Як посадити чопики і запечатати воском

Вставте чопик в отвір і забийте молотком так, щоб він став урівень із корою або трохи нижче. Одразу після цього закрийте кожен отвір воском: він утримує вологу і не пускає в отвір конкурентні гриби. Воском також покривають пошкоджені ділянки кори та сліди від сучків. Торці колоди не запечатують — у дослідах Корнелльського університету восковані торці не дали приросту врожаю.

Посібники радять розігрівати віск до 175–200 °C: гарячий віск «шипить» на корі, проникає в пори й тримається щільно, а занадто холодний гірше прилипає. Наносьте його пензликом або ватним тампоном, повністю покриваючи чопик і кілька міліметрів кори навколо.

Наостанок прибийте до торця бирку з назвою гриба та датою засіву — через рік це знадобиться.

Крок 5. Інкубація: тінь, вологість, укладання

Інкубація, або обростання, триває від кількох місяців до 1,5–2 років. Увесь цей час колоди мають лежати в густій тіні (орієнтовно 60–80 % затінення і більше): під кронами дерев, з північного боку будівлі або під затінювальною сіткою. Важливий і захист від вітру. На відкритому сонці колода пересихає й перегрівається; за даними європейських виробників, температура всередині деревини понад 34 °C може призвести до загибелі міцелію. Для спекотного липня й серпня на півдні та сході України це критично.

Колоди не кладуть на голу землю — використовуйте піддони, цеглу або бруси. Перші місяці їх зручно тримати щільним штабелем, щоб зберегти вологу, а згодом — укласти «колодязем» (шарами навхрест) для провітрювання. Кілька разів за сезон колоди варто переставляти, щоб верхні й нижні обростали рівномірно.

Свіжозрізана деревина містить близько 40–45 % вологи; якщо вологість падає нижче приблизно 25 %, міцелій зупиняється або гине. Ознаки пересихання — радіальні тріщини на торцях, відставання кори, помітна втрата ваги. У посушливі тижні колоди зволожують дощувачем 1–2 рази на тиждень або коротко замочують. Від вітру допоможе легке дихаюче укриття — агроволокно чи мішковина. Щільно загортати колоди в плівку не варто: під нею збирається конденсат і з’являється пліснява.

Обростання завершене, коли на торцях з’являється білий «мармуровий» малюнок грибниці.

Коли чекати першого врожаю

Терміни залежать від виду, твердості деревини й діаметра колоди. Орієнтовно:

• глива звичайна — 6–12 місяців;
• глива лимонна — 4–12 місяців; вона теплолюбна і на відкритому повітрі може не перезимувати, тому її розглядають як культуру на один-два сезони;
• опеньок літній — 8–12 місяців;
• шиітаке — 9–18 місяців, на дубі ближче до верхньої межі;
• намеко — близько року і довше;
• опеньок зимовий — орієнтовно через рік, у холодну пору: пізньої осені, у зимові відлиги, ранньої весни;
• їжовик гребінчастий і рейші — 12–24 місяці.

Товсті колоди й тверда деревина обростають довше, зате й плодоносять більше років.

Крок 6. Плодоношення і збір

Більшість видів плодоносить природно — після рясного дощу і зміни температури. Глива дає хвилі навесні й наприкінці літа — восени, опеньок літній — улітку й восени, їжовик — наприкінці літа і восени, рейші — у теплі літні місяці, зимовий опеньок — у холодний сезон.

Плодоношення можна підштовхнути: замочити колоду на добу в прохолодній нехлорованій воді або рясно поливати кілька днів поспіль. Для шиітаке це основний метод — так зване форсування: замочування на 12–24 години, після якого за 3–5 днів з’являються примордії, а за 7–10 днів можна збирати врожай. Між форсуваннями колода відпочиває 6–8 тижнів. Докладно про це — у статті про шиітаке на дубових колодах, а посадковий матеріал — у розділі чопики шиітаке.

Гриби зрізайте ножем біля основи, не відриваючи кору. Захищайте плодові тіла від слимаків — у вологу погоду вони з’являються швидко.

Скільки років плодоносить колода

Колоди з м’якої деревини (тополя, верба, береза) зазвичай плодоносять 2–3 роки, з дуба, граба й бука — 3–5 років. Шиітаке дає найбільше грибів на другий-третій рік; комерційні господарства на північному сході США зазвичай вибраковують колоди після третього року плодоношення. Чим товстіша колода, тим довше вона служить, а пні можуть плодоносити ще довше.

Кінець продуктивного життя видно за дрібнішими й рідшими грибами, відпадінням кори, помітною легкістю й трухлявістю деревини, появою інших грибів. Відпрацьовані колоди можна використати як мульчу чи основу для грядок.

Засів свіжих пнів

Пень свіжозрізаного дерева — це готова «колода», закріплена в ґрунті: коріння постачає вологу, тож пень менше пересихає. Обростає він довше, ніж колода, зате й плодоносить більше років. Для пнів добре підходять чопики гливи звичайної, чопики опенька літнього, а також їжовик гребінчастий на пнях бука чи клена.

1. Засівайте пні дерев, зрізаних у поточному сезоні, не пізніше ніж через 2–3 місяці після рубки.
2. Свердліть отвори на верхньому зрізі по кільцю заболоні (світлий шар під корою) з кроком 5–8 см, а також на бічній поверхні над землею — «ромбом», як на колоді.
3. Закладайте більше чопиків, ніж на колоду такого ж діаметра: пень масивніший.
4. Запечатайте отвори воском. Зріз можна притінити дошкою або щитом.
5. Видаляйте порослеві пагони: поки пень живий і дає поросль, він опирається грибниці.

Альтернатива для великих зрізів — засів зерновим міцелієм: його шаром 5–10 мм розподіляють по свіжому зрізу й накривають диском деревини завтовшки 2–3 см. Перших грибів на пні зазвичай чекають на рік-два довше, ніж на колоді.

Типові помилки, через які «міцелій не проріс»

1. Стара або суха деревина. Дрова, сухостій, колоди, що місяцями лежали на сонці.
2. Невідповідна порода. Шиітаке на тополі, вербі чи ясені, будь-які культури на хвойних.
3. Пошкоджена кора. Через здерту чи відшаровану кору колода пересихає, а в неї проникають конкурентні гриби.
4. Перегріті чопики. Їх довго тримали в теплі або на сонці до засіву.
5. Замало чопиків або замілкі отвори. Обростання затягується, і чужі гриби встигають зайняти деревину.
6. Отвори без воску. Чопик пересихає в перші ж тижні.
7. Колоди на сонці або на голій землі. Пересихання влітку і контакт із ґрунтовими грибами.
8. Хлорована вода для поливу й замочування.
9. Поспіх. Колоду викидають, не дочекавшись кінця обростання, хоча для дуба нормально чекати й півтора року.

Якщо через 12–18 місяців на торцях не видно грибниці, перевірте вологість деревини та місце інкубації. Сумніваєтеся щодо породи чи термінів рубки — опишіть свою деревину на консультації з вирощування грибів, і ми допоможемо підібрати вид міцелію.

Часті питання